А вища освіта – то теж непоганий бізнес.

І якщо ви належите до своєрідно кастової (бюджет \ контракт)  общини  під  завжди загрозливою для влади назвою Студенти або ж ви батьки, які впевнені у потужності світлих голів ваших «ще школярів», то… вимкніть жарівку оптимізму і протріть запотілі рожевим окуляри! Об’єкт бізнесу – ви.

Звичайно, робити жорсткі узагальнення не варто, але, думаю, на своєму (пр)освітницькому шляху кожен хоч раз стикнеться з прикрим явищем корупції. І тут вже залежно від вихованих у Вас засад і моральних норм виявиться чи зіткнення це приємне чи однозначно нестерпне.

Пухлина «корупція» виникає внаслідок неправильного функціонування у тілі ВНЗ одного,декількох або цілої групи клітин. Як Вирозумієте, пухлини бувають різні, але факт є факт – явище це ненормальне і класифікується як відхилення. Відхилення, яке потребує негайного втручання! Бо знаєте, буває, доброякісне плавно переходить в злоякісне. Є тенденції… є наслідки.

Розглянемо випадок безпечний.  Той, що не травмує психіку і поняття (так, воно існує) Справедливості у нашому жорстокому світі. Це операція оплати екзамену/заліку/сесії тими, хто якось не встиг у своєму  ледачому графіку бездіяльності знайти час для відвідування лекцій, аналогічно й до підготовки екзамену. На таке кажуть: «буває». Бо такий вид студента, окрім грошей, пропонує викладачу збірку казок під назвою «Подивіться, який я нещасний…» , в якій міститься також «багато хворів», «важка ситуація в сімії» і т.д і т.п. Думаю, викладач зазвичай бере гроші з єдиною думкою – хай вже йде.

Є й інший випадки. Коли студент, наприклад, здобуває освіту для папірця і для того, щоб показати своїм нащадкам, що освіта, то таки важливо (трохи фарс, але благородно), а сам метається по трьох роботах, при чому далеко не дурний і вже на першому курсі примудряється сам себе повністю забезпечувати. Таких розуміють однокурсники і його «задовільно» не викликає у них ніякої відрази чи осуду. Вказані випадки ніяк не впливають на оцінки студентів, які відвідували, готувалися і здають чесно, своїми силами. Тобто в цій ситуації всі залишаються задоволеними. Навіть, якщо когось з очевидців гризе вперте і надокучливе «неправильно це все»…

Випадок другий. Це коли вас ставлять перед фактом, яку суму з групи потрібно зібрати, кому віддати і як буде проходити іспит. Не влаштовує – проблема ваша і якщо ви бюджетник, то прощай стипендія і нікого це не хвилює. Певна приреченість? Так, звичайно, якщо натягнути на себе це ярмо і покірно дати себе вести й  поганяти… то оплачування безплатного ввійде в звичку і стане нормою. А потім маємо: суспільство загалом живе так як кожен зокрема! Живе погано? То задумайтесь, де схибив кожен з вас особисто? Де змовчали, коли треба було кричати на всю і боротись?!

А схеми діяльності корупційного апарату бувають різно-різноманітні. Головою цього управління може бути як голова приймальної комісії, який звичайно зібравши гроші при вступі (чит.за вступ) не має особливо чим зафарбувати свої сірі будні. Тому перед кожною сесією він з урочистим виглядом здійснює обхід своїх територій. Самовдоволено і поважно крокує коридорами і з хитрим виразом (нехай вже) обличчя питає «ну як? Які проблеми?». Таку особу зазвичай впізнати напродчут легко і першокурсники, ознайомлені з легендами свого універу, налякано перепитують (безпомилково вгадуючи) «це він»?..

І про цього сезонного паразита знають в принципі всі: від студентства до керівництва, але якихось особливих заходів щодо його усунення ніколи не спостерігається. Хтось вважає, що його існування цілком виправдане, хтось палко його підтримує, хтось відкрито ненавидить. А так – подобатись всім же ж не можна. Але відкинувши всі умовності, всі кліше «такий світ» - невже нікому не хочеться жити інакше?!

Ще по-іншому буває! це коли кожен викладач – автономізована одиниця, яка сама відповідає  за власне збагачення, без сплачення податку стороннім особам-провідникам. І нікого вже напевно не дивує, що весь семестр студенти вислуховують про вищий рівень педагогічної майстерності, про непідкупність і неможливість корупції, про те як це підло і низько, а в кінці ву а ля, як не про себе було сказано. І без варіантів. Ніби – ми й так більше з вами не зустрінемось, але ви не забувайте – я за справедливість просто важкі часи настали, самі розумієте.

А  ми в принципі зрозуміти не можемо ніяк і лишаємось кліпати як риби в акваріумі з роззявленими ротами.

Одним словом, з чого б не починалася та зла неправда у ВНЗ, вона обов’язково пустить такі метастази, що це рано чи пізно торкнеться усіх і кожного і правильне функціонування помре раз і назавжди і буде вам і відсутність відповідного рівня підготовки студентів і неспівставність з рівнем акредитації і загальна ганьба на місцевому і міжнародному рівнях.

Почніть з себе. Встановіть собі принцип жити чесно. Повірте, що ми в змозі так жити. У нас обов’язково все вийде!

Прес-служба громадської організації

«Спілка безпеки управління «Антикорупція»