Що не так з Державною антикорупційною програмою?

Україна з 2011 має Національну антикорупційну стратегію, розраховану на 4 роки, ухвалену Президентом України, має Державну антикорупційну програму, затверджену Кабміном і врешті  все ще має корупцію.

7 березня 2013 року, уповноважені представники Коаліції громадських організацій, які здійснюють комплексний  моніторинг і аудит виконання державної антикорупційної програми вийшли на вулицю з гаслом «Вони гальмують». На думку антикорупціонерів, за відсутність боротьби  з корупцією в Україні відповідають безпосередньо прем’єр-міністр України Микола Азаров, міністр юстиції, координатор Державної антикорупційної програмиОлександр Лавринович, та Андрій Клюєв, виконавчий секретар Національного антикорупційного комітету при Президенті України. Але в той же час – чи не гальмує українське суспільство на дорозі до цивілізованого майбутнього? Чому на акцію проти корупції, акцію проти настільки деструктивного і всюдисущого фактора виходять тільки два десятки активістів? Невже це не проблема кожного?

          Програма, яка приймалася без жодних погоджень з громадськістю, діє ось уже 2 роки і коштує 820  млн.грн. Понад 90% коштів, а це  має піти на впровадження електронних медичних форм. «Це не може не викликати припущень, що ці гроші пішли на якийсь відкат» ‒ вважає президент TransparencyInternationalUkraine - українського представництва міжнародної неурядової організації по боротьбі з корупцією. В Міністерстві охорони здоров’я, до слова, цих коштів ще не бачили. Ще 6 млн. грн. має отримати Міністерство Соціальної політики на запровадження електронного документообігу. Тоді як інші заходи не отримали жодного фінансування ‒ заявляють уповноважені представники Коаліції громадських організацій, які здійснюють комплексний  моніторинг і аудит виконання державної антикорупційної програми.

Громадські активісти докладно проаналізували Антикорупційну програму і знайшли в ній цілу низку недоліків як текстових, так і змістових. Про проблеми розповіла Оксана Ващук, програмний директор Інформаційно-правового центру «Наше право».

Найперша помилка була здійснена у прийнятті програми.  За 20 днів до затвердження Програми її проект оприлюднено не було, а це порушення закону Про доступ до публічної інформації. В результаті експерти лишились за бортом. Як наслідок, заходи попередження і профілактики корупційних правопорушень у Програмі відсутні. «Залишається надіятись на СБУ і Прокуратуру, які б мали виявляти ці правопорушення і притягувати до відповідальності, але і  в цій сфері є проблеми. За оцінками експертів, фактів притягнення до відповідальності за корупцію держслужбовців дуже не досконала.»

На хорошу статистику затриманих за корупцію держслужбовців «працюють» в основному чиновники нижчого рангу, та й навіть у тоді до них застосовують найменші розміри штрафів. «Шкода завдана корупційним правопорушенням практично не відшкодовується.» – каже Оксана Ващук.

Окрім того, 1,5 млн. грн. витрачається на те, щоб висвітлювати як позитивно влада бореться з корупцією! «Як сам себе не похвалиш…»

Дуже вигідна Державна антикорупційна програма й для звітності – кажуть експерти. Бо деякі її пункти, такі як висвітлення у ЗМІ результатів  ревізій та перевірок  використання бюджетних коштів,органи державної  влади робили і без програми, і без неї робитимуть. А гроші на це, звичайно, Програмою передбачені.

Олексій Хмара зазначив, що в сьогоднішніх умовах «виділяти гроші на боротьбу з корупцією, це, мабуть, все одно, що виділяти алкоголь на боротьбу з алкоголізмом.

Діалогу влада-громадськість поки не вдається налагодити. Чиновники, якщо й погоджуються слухати, то відмовляються чути.

Антикорупціонери вважають, що серед змін, які необхідні Програмі слід додати три прості кроки:

1.       технічні речі:впровадження електронних адміністративних процедур.

2.       Запобіжні заходи: контролюючі організації повинні мати достатньо коштів, повноважень і незалежності аби присікти випадки корупції.

3.       Створення нової культури взаємовідносин, до якої входить відповідна освіта.

          Та все ж чи готове суспільство самостійно змінювати правила гри, починаючи з себе? Чи готове відмовитися від запропонованих корупційних схем, якими саме ж себе обкрадає. Чи готове вчити своїх дітей жити за законами не тільки державними, а й моральними?

Надія Швадчак

Прес-секретар ГО «Спілка безпеки управління «Антикорупція»