Щодо оплати праці за роботу за сумісництвом та строків виплати заробітної плати

1. Відповідно до статті 102-1 Кодексу законів про працю України оплата праці при роботі за сумісництвом проводиться за фактично виконану роботу. Виконана за сумісництвом робота має бути відображена у документах первинного бухгалтерського обліку, яким є табель обліку робочого часу. При цьому табелі обліку робочого часу мають відповідати графікам виходу на роботу.

У разі якщо підприємство тимчасово не веде господарської діяльності, оплата праці працівників (в тому числі і працівників — сумісників) повинна здійснюватись відповідно до статті 113 КЗпП України, а саме: з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Якщо обумовлені в трудовому договорі істотні умови праці не можуть бути збережені, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

Крім того, згідно з пунктом і статті 40 КЗпП України у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Отже, виплата заробітної плати один раз на місяць є порушенням трудового законодавства, і відповідно до статті 36 Закону України “Про оплату праці” за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Відповідно до статті 11 КЗпП України на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, укладається колективний договір.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.

Оскільки відсоткове співвідношення авансу до нарахованої заробітної плати чинним законодавством не регламентовано, підприємства самостійно встановлюють це співвідношення в колективному договорі.

Питання оподаткування доходів фізичних осіб не входить до компетенції Міністерства праці та соціальної політики України, тому за роз’ясненням норм цього закону радимо Вам звернутись до Міністерства фінансів України.

2. Відповідно до статті 24 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Роз’яснення надав начальник відділу ТДІзПП у Львівській області  В. Демків