На нашу яму насувається могильна плита. «Обережно, двері зачиняються!»

 Але ж заждіть! Ми ще не надихались!!!

Чого ви чекаєте більше: кінця світу чи виборів 2012? Ви впевнені, що на той час ще залишиться кого вибирати? Що буде логічнішим у цій безпросвітній ямі, в  яку  ми себе все ж таки самотужки закопали? Бо якщо навіть зараз і є люди, які ще пам’ятають часи, коли бувало й гірше, то ровесники незалежної України м’яко кажучи не зовсім розуміють, що відбувається.

Які ще докази потрібні владі аби до її представників дійшло-дошкандибало, що свист на відкритті НСК «Олімпійський» під час виступу лідера нашої держави (та й на всіх заходах, де якось згадується ім’я Царя-Батюшки)  – це вияв не зовсім симпатії, і не зовсім сприйняття цієї особи як Президента і Гаранта поґвалтованої його командою Конституції? Якими мітингами, демонстраціями чи збиранням підписів можна натякнути, що, шановні, ви не туди йдете! І не тих в ярмо запрягаєте! Все ж, зрештою, має свою межу: натягнуті стремена  колись обов’язково обірвуться і добряче тріснуть по пиці поганяючого.

Що ми маємо? Осінь 2011, вирок Юлії Тимошенко, 7 років ув’язнення та заборона обіймання державних посад впродовж трьох років. Тобто ще один маразм, який досягнув свого апогею і здивував не тільки українську, але й всю світову спільноту. Бо ж як  не крути, а судовим процесом це назвати не можна було, оскільки допоки проводилися трансляції засідань, то конкурували вони за жанром з розважальними програмами типу КВН: все за сценарієм, тільки акторська майстерність в деяких діячів шкутильгала. Мабуть, кращих не знайшлось. Втішались наявними «кадрами». А потім вирішили, що сміхом продовжувати життя населенню не варто, бо ще, не дай Бог, доживуть до пенсії, то ж нащо тоді була пенсійна реформа?!:)

 Всі розуміли, що на судилищі йде боротьба принципів, а в кого й «понятій», боротьба за політичне «бути чи не бути» і врешті доведення теореми «хто в домі господар». Але все ж була надія на рештки здорового глузду! Думали, закінчиться залякуванням, але – ні. Хтось вирішив, що політичні лідера мають перебувати в рівних умовах. І мати однакову кількість судимостей. Тому, з нетерпінням чекаємо відкриття другої справи!

«Вона вже не працює».

Якщо у нас гасло «Вона – це Україна» сприймалося з гумором, то закордоном арешт та вирок Тимошенко  сприйняли як вирок демократії в Україні і, мабуть, не помилилися. Вона, Юля, врешті решт довший час була лицем України серед європейської спільноти і виконувала цю роль достойно на відміну від теперішніх делегатів, від кожної поїздки яких наше суспільство чекає то нових обмовлень, то помилок у словах-датах-іменах чи, звичайно, сорому на рівні держави. Тепер українців сприймають за подобою представника їхнього… Тому не дивуйтесь, якщо за кордоном на вас поглядатимуть скоса і реагуватимуть трішки неадекватно.

Отже, Юлі помстилися, конкурентку прибрали в терміни, очевидно, призначені звище. (Звичайно, звичайно(!) незаполітизивано і без втручання представників влади). Хвала право-суддю. Право – таки засудили. А, до речі,  посадіть ще Путіна. Він же ж співучасник! І хай долучаться ті, хто Крим віддали Росії у вічне користування. А суд проведе народ. і буде всім щастя!

А поки до нашого без того низького рівня сприйняття  у Європі, додадуться нові санкції, перегляд попередніх угод чи відверте ігнорування представників влади і України як правової держави. Бо вже хіба що лінивий не висловив свого «фу» даній події.

А ми – що?А ми мовчимо. Зрештою, за ґрати саджають не нас з вами. Ні. Нам просто якось м’яко натякають на те, що тепер треба сидіти тихенько. Бо, навіть якщо ви - Юлія Тимошенко, то розправи не уникнути режим роздушить всіх. Просто ми цього поки не усвідомлюємо. Оцього послання між рядків. Майстерного і моторошного насправді. Для тих, хто ще не знав страху.

І ми будемо мовчати, коли посадять колишній політ лідерів, теперішніх опозиціонерів, незнайомих активістів, близьких друзів, а коли врешті прийде черга до нас, то заступитись вже не буде кому. Бо так працює тоталітаризм. Розбиває суспільство на окремі розряди і нищить за підрозділами. Має лишитись «щось» не здатне на спротив і покірне. «Щось», що буде працювати аби не жити, а вижити. Тож мовчімо. Чекаймо години Х, чи інтервенції Заходу. Чи ізоляції від світу…

"Спілка безпеки управління "Антикорупція"